| Меню сайта |
|
 |
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
| Случайное фото |
 |
|
| Наш опрос |
Ламбрекен-это:
3. Красиво, хочу заказать!Всего ответов: 1
|
|
|
Главная » 2011 » Июнь » 13 » Дизайнерські шедеври Акілле Кастильони.
13:32 Дизайнерські шедеври Акілле Кастильони. |
Акилле Кастильони залишив після себе півтори сотні дизайнерських шедеврів, чотириста папок із проектами й квартиру в центрі Милана, де тепер працює його музей. Почни з ескізу. Керуйся здоровим глуздом. Помни, до чого прагнеш", - говорив Акилле Кастильопи.
Зараз листок із цими словами, прикріплений до коркової дошки в його будинку-музеї, сприймається як заповіт майбутнім поколінням дизайнерів. Студія, де великий італієць жив до своєї смерті в 2002 році, займає нижній поверх великого будинку на площі Кастилло в центрі Милана.
Хазяїн не входив у ці кімнати вже багато років, але здається, що він просто відлучився па хвилинку, щоб випити эспрессо в барі на розі. На столі лежать роздруковані листи, олівці й круглі окуляри, на полках - малюнки, фотографії й чотири сотні папок із проектами. Ирма Кастильони, удова Акилле, проводить нас по кімнатах будинку-музею: от отут він креслив, там спілкувався з колегами й замовниками, а тут зберігали прототипи своїх робіт.
За майже шістдесят років кар'єри Кастильони створив біля ста п'ятдесятьох предметів. У будинку можна побачити й найвідоміші його добутки, такі як світильники Arco, Snoopy і Toio, і менш знамениті. Наприклад, електричний вимикач, розроблений в 1968 році. "Його й сьогодні скрізь продають, хоча ніде не зазначено, що дизайн придумав Акилле, - говорить Ирма. - Чоловік дуже любив цей вимикач і завжди носив його в кишені.
Йому подобався його звук: клич-клак". В 1944 році Кастильони закінчив Миланский політих, але роботу зі спеціальності в післявоєнній Італії молодому архітекторові знайти було нереально. Тоді двадцатишестилетний Акилле приєднався до старших братів Ливио й Пьеру Джакомо, що займався промисловим дизайном.
У цій сфері справи обстояли куди краще. Завдяки плану Маршалла меблевий бізнес був на підйомі, а керували їм ентузіасти, яким хотілося експериментувати не менше, ніж самим дизайнерам. В 1957 році молода марка Zanotta запропонувала Акилле й Пьеру Джакомо (Ливио вже почав сольну кар'єру) зробити інсталяцію для виставки "Форми й кольору сучасного будинку". Оформлена братами кімната виглядала по тимі часам зовсім безумно: абстрактне мистецтво па стінах, підвішений до стелі телевізор.
Але головне, там стояла парочка неймовірних стільців: Sella, зроблений з велосипедного сідла, і Mezzadro - із сидіння від трактора. Зараз ці речі - класика дизайну, хоча пройшло чимало часу, перш ніж Zanotta наважилася включити їх у свій каталог. Стілець Mezzadro випускають із 1973 року, Sella - з 1983-го. Суспільна думка повинне було дорости до такого дизайну.
А в середині 1950-х брати домоглися лише того, що на них наклеїли ярлик "дадаисты" за зовнішню подібність їхніх робіт з " реди-мейдами" Марселя Дюшана. До речі, Пьер Джакомо запуску стільців у виробництво так і не дочекався - він умер в 1968 році, після чого Акилле став працювати самому. Саме дивне, що, поки брати Кастильони майстрували меблі із запчастин, інші дизайнери експериментували з новими матеріалами.
У теорії це набагато цікавіше. Але в Кастильони був інший погляд на речі. "Знайдіть головний компонент дизайну й відштовхуйтеся від пего", - говорив Акилле. Відправною крапкою могло стати всі що завгодно: готова річ, якась деталь або поведінковий стереотип. Матеріал при цьому особливого значення не мав. Навіщо винаходити велосипед, якщо це вже зробив хтось інший? У випадку зі стільцем Sella приказку можна сприймати буквально. Акилле придумав сто, щоб з комфортом говорити але телефону.
У такі хвилини, за словами дизайнера, йому хотілося "сидіти, але не до кінця". Велосипедне сідло точно відповідало цьому завданню - залишалося тільки зняти його з коліс. Кастильони бачив джерела натхнення у всім. "Він був дуже цікавий. Його цікавило все, що стосувалося повсякденного життя", - згадує Ирма. У кабінеті дизайнера є шафа, набита скляними пляшками, дверними замками, зубними щітками й тому подібним мотлохом.
Кастильони збирав цю дивну колекцію роками, "Він міг зупинити машину посередині вулиці, щоб підібрати молоток, що валявся па тротуарі", - розповідає Ирма. А потім довго вивчати знахідку. "Не викидай це, нехай полежить", - міг сказати він дружині про який-небудь мотлох, знайденому на вулиці або привезеному з поїздки.
Нікому не відома річ без роду, без плем'я мала всі шанси одержати нове життя, тепер уже як дизайнерський об'єкт. Приміром, знаменита лампа Агсо виникла як варіація на тему вуличного ліхтаря, а світильник Toio - це автомобільна фара, пристосована для використання в побуті. Артефакти із шафи Кастильони знайомі і його учні - Акилле викладав дизайн із 1966 року спочатку в Туріні, а потім у рідному Миланском политехе.
"Він приходив на лекцію з величезним чорним саквояжем у дусі Мэри Поппине й починав витягати з нього наочні приладдя: іграшки з пивних банок, які він купив у Тегерані, окуляри в божевільній оправі, калоші зі СРСР, старий друшляк", - говорить Паола Аптонелли, куратор відділу архітектури й дизайну нью-йоркського Мома. Очевидцями екстравагантних лекцій були сотні студентів. Сьогодні в Італії складно знайти дизайнера, який би у свій час не вчився в нього в Миланском политехе.
От вам і можлива відповідь на популярне питання: чому в цій країні такий гарний дизайн? Коли Кастильони вмер, на сайті Flos з'явилася заставка: фотографія всміхненого дизайнера й усього два слова: "Чао, Акилле". Ніяких жалобних рамок і проявів уболівай. І це була ідеальна епітафія. "У пашей професії занадто багато серйозного, - заявляв Кастильони. - Один з моїх секретів полягає в тім, що я увесь час сміюся".
|
|
Просмотров: 800 |
Добавил: Vitalina2308
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
| Поиск |
|
|
| Мини-профиль |
|
|
| Календарь |
|
|
| Мини-чат |
|
|
| Архив записей |
|
|
|
